Дослідники печер шукають найглибшу систему печер Європи
Група спелеологів проекту Ario Caves Project шукає найглибшу в Європі систему безперервних печер на півночі Іспанії, і їм потрібні правильні інструменти для їх ризикованого спуску в глибину.
«Ми менше знаємо про те, що лежить у нас під ногами, ніж про Місяць», — говорить професійний спелеолог Аксель Хак. Те, що починалося як пригода, з роками перетворилося для нього на щось набагато більше. Він і його колеги-спелеологи намагаються пролити світло на таємниці, що знаходяться глибоко під землею: «Щоб люди могли цінувати, захищати і зберігати їх», — каже Хак, говорячи про причини місії. Він приєднався до проекту Ario Caves Project у 2012 році. Уже понад 50 років міжнародні експедиції досліджують системи печер плато Аріо на гірському хребті Пікос-де-Європа, розташованому на атлантичному узбережжі північної частини Іспанії.
Команді дослідників вже вдалося відкрити і нанести на карту кілька печер великого масиву Лаймстоун. Досі залишається невідомим, чи є печери частинами єдиної системи — ця загадка надихнула учасників проекту на спеціальну місію влітку 2017 року: Результати експедицій попередніх років дали надію на те, що існує природне з'єднання між двома найважливішими печерами: «С4» і «2/7». Випробування з використанням барвника показали, що вода з однієї печери потрапляє в іншу, розташовану нижче. В результаті учасники експедиції з'ясували, що стали ще на крок ближче до відкриття однієї з найглибших систем печер в Європі.
Для експедиції знадобилася велика кількість обладнання, яке транспортували в табір на віслюках. «Потім все спустили в печеру, помістивши в спеціальні брезентові мішки. Ми тягли їх за собою, незважаючи на те, що нам доводилося проходити через дуже вузькі отвори», — пояснив Хак. Щоб пройти деякі ділянки печери, доводилося демонструвати певні навички скелелазіння: «Для цього нам потрібні були інструменти — мотузкова драбина, канати, болти, акумуляторні ударні дрилі, — на які ми могли б покластися в будь-якій ситуації», — продовжує Хак. Він описав важкі умови, в яких довелося перебувати людям і техніці. «Вологість приблизно 80 %, 7 градусів за Цельсієм, велика кількість багна. Все злипається за дуже короткий час». Це було надзвичайно важке випробування для двох акумуляторних дрилів, які компанія Bosch надала вченим. З їх допомогою вони прокладали собі шлях крізь ділянки недосліджених печер, які здавалися непрохідними.
Перш ніж потрапити в секцію «Заповідна зона» в «С4», відкриту в 2016 році, щоб розбити там табір, учасники експедиції повинні подолати «Монстра» — шахту з прямовисним спуском 180 м. Шлях всередині гори зайняв шість годин. Спустившись на 650 метрів, експедиція натрапила на водну перешкоду, яка привела до сифона. Рухатися далі пішки було неможливо. Один зі спелеологів слідував за водним потоком на глибині 30 м, в той час як інші вивчали сусідні шахти, сподіваючись знайти сухий перехід до печери «2/7».
Важливу роль в пошуках проходу зіграли два ударні дрилі. З їх допомогою спелеологи фіксували болти, щоб сходити у численні шахти. «Перш ніж починати працювати дрилем, важливо перевірити звук каменю перфоратором. Це дозволяє визначити, чи викличе свердління розшарування каменю. Для встановлення болтів важливо мати міцну породу, щоб болти зафіксувалися і спелеолог не впав у прірву», — прокоментував Хак. Протягом двох днів Аксель Хак і його колеги подолали кам'яну ущелину висотою 70 метрів, використавши при цьому лише два акумулятори. «Тут, внизу, найважливіше правило таке: помилки неприпустимі. Це стосується як людей, так і інструментів».
Це було надзвичайно важке випробування — спелеологи працювали по 14 годин на добу. Але ця робота була варта витрачених зусиль. Хоча сухий перехід до печери «2/7» виявити не вдалося, занурення завершилося успішно. Вода привела дослідника в іншу систему печер. В якості підтвердження він передав маленьку записку своїм колегам. Інші спелеологи залишили її під час експедиції 2000 року, коли потрапили до печери «2/7» прямим маршрутом. Для спелеологів це стало величезним проривом. Вони змогли виявити перше з'єднання між двома печерами.
Це стало важливим кроком на шляху до вивчення всієї системи печер плато Аріо. Зараз з'єднані печери «С4» і «2/7», що знаходяться на глибині 905 метрів, належать до 140 найглибших печер в світі, і їх довжина досягає майже 18 км. Якщо виявиться зв'язок з іншими печерами, що знаходяться всередині іспанського гірського хребта, перепад висоти між входом і виходом, що становить 1750 м, зробить цю систему печер найглибшою в Європі.
Через більш ніж два тижні, протягом яких робота в печері тривала іноді до шести днів поспіль, команда дослідників була готова до фінального підйому з шахти. Команда повернулася з експедиції, натхненна масою неповторних вражень і набутим досвідом. Аксель Хак: «Спустившись в печеру, ніколи не знаєш, чого очікувати. Ти можеш прокладати шлях крізь вузьку ущелину і раптом опинитися в каньйоні. Ми побували там, куди ще ніколи не ступала нога людини. Почуваємо себе, ніби Ніл Армстронг!»
.png "Тепловізори та термодетектори")
